Коротко про себе

           ШАЛАГІНОВА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

Дата народження: 30 вересня 1964 р.
Учитель вищої категорії, учитель-методист.
Загальний педагогічний стаж: 30 р.
Працюю в комунальному закладі "Гуманітарна
гімназія №1 ім. М.І.Пирогова Вінницької міської ради".

У  дитинстві - Біла Ольга Володимирівна.
                                    
Шкільні роки пролетіли швидко...

                                            
    Навчалась в Одеському  державному 
університеті  імені І.І. Мечникова (1981-1986рр.).
Спеціальність: філолог, викладач української мови та літератури.
15 років працювала в Первомайській школі №15.

                  Щастя – це мати хороших учнів!!! 

    Писати про себе – невдячна (і незручна) справа: напишеш багато – скажуть, що хвалиться, напишеш мало – запитають: «Чим займалась?» Тому виберу «золоту» середину: коротко, але щоб охопити більшу частину своєї  біографії.

   Батьки завжди були впевнені, що  я  стану вчителем. Очевидно, на мій остаточний  вибір  вплинула Штутман Ольга Герасимівна. Саме вона прищепила мені любов до літератури – цього важкого і дуже важливого предмета.

   Згадуючи свого улюбленого педагога, її жартівливі зауваження, прекрасне знання мови та літератури, намагаюсь будувати свої уроки так, щоб було цікаво і дітям, і мені.

   Працюю  в  школі  28  років, але завжди  серйозно готуюсь до зустрічі  з учнями, намагаюсь передбачити їх запитання  до  моїх  пояснень, готую  нові книги, які можна було б запропонувати школярам для читання. Бо, як правило, вони  краще  запам’ятовують  щось незвичне, те, чого немає в підручнику. Це буває і уривок із літературного твору, і гумористичні історії з життя відомих письменників, композиторів та художників...

   Часто використовую нестандартні уроки: урок-змагання, урок- казку, урок-подорож, урок-спектакль, урок-конференцію…).

  Деколи починаю (або закінчую) урок словами «А давайте…». А далі вже йде  дитяча творчість (чи бажання) – про  щось  дізнатися, щось змоделювати, щось провести…

    Іноді пишу вірші, люблю вирощувати квіти, працювати на землі…

   Щаслива, бо маю учнів-однодумців, учнів-послідовників. Вірю, що частинка  моєї душі залишиться в їхніх серцях.

   Якось К.Красюк написала:

На клумбах пишно пломеніли айстри,

У мозок стукало: «Зроби в майбутнє крок»,

Із неба линуло: «Per aspera ad astra».

І я ступила – через терни до зірок.

   По цій тернистій дорозі (бо ж  є на ній і вибоїни, і падіння, і розчарування, але є і радість, і злети) іду  й  досі.

   Упевнена, що вчитель залишається вчителем, поки вчиться (тут тавтологія доречна). До цього часу продовжую вчитися: у своїх учнів, разом з учнями…

                                                             

  "ЗОЛОТІ" ПРАВИЛА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА           Педагог повинен уміти:

1) берегти "собори дитячих душ";

2) слухати дитину, щоб вона вміла слухати;

3) поважати дитину, щоб вона поважала інших;

4) вірити дитині, щоб вона повірила;

5) не принижувати дитину, щоб вона не 

принижувала оточуючих;

6) розмовляти з дитиною, щоб вона вміла спілкуватися;

7) допомагати дитині, щоб вона стала помічником;

8) вибачати дитині, щоб вона вміла вибачати інших;

9) почути дитину, щоб вона це відчула;

10) любити дитину, щоб вона вміла любити.

                                           2017-2018 н.р.
  ЛЮБЛЮ МАНДРУВАТИ, ПОДОРОЖУВАТИ...

 СЕМІНАР У ТЕРНОПОЛІ

В АВРАМЕНКА  НА УРОЦІ